«Тобі більше нічим зайнятися?», «Ти просто хочеш привернути увагу», «У тебе ж усе добре» — саме такі слова нерідко чують діти, які завдають собі шкоди.

Проте аутоагресія — це не примха і не спосіб маніпуляції. Аутоагресія у дітей та підлітків найчастіше є способом впоратися з сильним емоційним болем, який дитина ще не може висловити словами. Самоушкодження у дітей не варто ігнорувати, адже вони можуть свідчити про серйозні психологічні труднощі та потребу у своєчасній допомозі. 

Причини такої поведінки можуть бути різними, тому кожна дитина потребує уважного й індивідуального підходу. Саме тому дорослим важливо не лише помітити перші ознаки, а й знати, як правильно реагувати.

Тема аутоагресії у дітей та підлітків потребує комплексного розуміння, адже за самоушкодженням можуть стояти різні причини та психологічні механізми. Детальніше ці питання розглядає Анастасія Басова-Шейдюк на вебінарі «Аутоагресія у дітей та підлітків» 

Що таке аутоагресія?

Аутоагресія у дітей — це поведінка, спрямована на заподіяння шкоди самому собі. Вона може проявлятися не лише через фізичні самоушкодження, а й через руйнівне ставлення до себе, власних почуттів і потреб. Найчастіше аутоагресія у підлітків і дітей є способом впоратися з інтенсивними емоціями, а не бажанням маніпулювати дорослими. 

Чому дитина завдає собі шкоди?

Багато батьків запитують: «Чому вона просто не сказала, що їй погано?»

Тому що іноді дитина сама не може зрозуміти або висловити словами те, що відчуває.
Причини аутоагресії у дітей та підлітків можуть бути різними: емоційне виснаження, пережите насильство, булінг, сімейні конфлікти, тривожні або депресивні розлади, труднощі з регуляцією емоцій чи інші психологічні проблеми. Саме тому важливо не шукати універсального пояснення, а зрозуміти, що стоїть за самоушкодженням конкретної дитини. 

Деякі діти та підлітки можуть використовувати самоушкодження як спосіб:

• тимчасово зменшити сильне емоційне напруження;

• переключити увагу з душевного болю на фізичний;

• висловити почуття провини, сорому чи внутрішнього болю;

• повернути відчуття контролю, коли життя здається хаотичним;

• невербально повідомити про те, що їм потрібна допомога.

Полегшення, яке може виникати після самоушкодження, зазвичай є короткочасним і не усуває причину психологічного страждання.

Самоушкодження не є способом розв'язання проблеми, а лише тимчасовою спробою впоратися з емоційним болем. Саме тому психолог працює не лише з поведінкою, а насамперед із причинами, які стоять за нею.

Ознаки аутоагресії у дітей та підлітків, які не можна ігнорувати

Зверніть увагу, якщо дитина:

• почала носити закритий одяг навіть у спеку;

• приховує руки або ноги;

• часто пояснює порізи чи опіки «випадковістю»;

• уникає розмов про свої переживання;

• різко віддаляється від друзів і родини;

• часто говорить про власну нікчемність або провину;

• демонструє різкі зміни настрою.

Одна ознака ще не означає, що дитина завдає собі шкоди. Але якщо ви помічаєте кілька таких змін одночасно, це привід уважніше поставитися до її емоційного стану та запропонувати підтримку.

Як реагувати, якщо ви помітили сліди самоушкодження?

Якщо ви помітили ознаки аутоагресії у дитини чи підлітка, пам'ятайте: перша реакція дорослого має вирішальне значення. Відсутність осуду, уважне ставлення та готовність вислухати значно підвищують шанси, що дитина поділиться своїми переживаннями й погодиться на допомогу. 

Не допомагають:

«Тобі більше нічим зайнятися?»

«Ти просто хочеш привернути увагу»

«Пообіцяй, що більше такого не буде»

Такі слова можуть посилити сором і ще більше закрити дитину.

Натомість спробуйте сказати:

«Я бачу, що тобі зараз дуже важко»

«Мені не байдуже, що з тобою відбувається»

«Допоможи мені зрозуміти, що ти зараз переживаєш»

«Я поруч. Ми разом спробуємо знайти вихід»

Не поспішайте з розпитуваннями. Спочатку дайте дитині відчути, що поруч із вами вона може говорити без страху осуду.

Чи означає самоушкодження, що дитина хоче померти?

Не завжди.

У багатьох випадках самоушкодження не пов'язане із суїцидальними намірами. Проте воно значно підвищує ризик розвитку суїцидальної поведінки в майбутньому, тому ніколи не повинно залишатися без уваги.

Саме тому важливо не применшувати проблему і не чекати, що вона мине сама.

Коли потрібно звернутися до спеціаліста?

Якщо дитина завдає собі шкоди або самоушкодження повторюються, важливо якомога раніше звернутися до дитячого психолога чи дитячого психіатра. Своєчасна психологічна допомога дитині дозволяє виявити причини аутоагресії, оцінити ризики та підібрати ефективну підтримку. 

Не відкладайте консультацію психолога або дитячого психіатра, якщо:

• самоушкодження повторюються або стають більш тяжкими;

• дитина говорить про небажання жити чи смерть;

• з'явилися суїцидальні думки або план;

• ви помічаєте різке погіршення емоційного стану;

• не знаєте, як підтримати дитину самостійно.

Чим раніше дитина отримає допомогу, тим більше шансів запобігти погіршенню її психічного стану.

Пам'ятайте

У більшості випадків самоушкодження у дітей та підлітків є проявом психологічного болю та труднощів із регуляцією емоцій, а не способом маніпулювати чи привернути увагу. Саме тому дитина потребує не осуду, а підтримки, розуміння й своєчасної допомоги.

Анастасія Басова-Шейдюк, дитяча і підліткова психологиня, арт-терапевтка.